• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Учитель-логопед

Учитель - логопед

/Files/images/logoped/unnamed (5).jpg Поліщук Тетяна Володимирівна

Педагогічний стаж - 11 років, освіта - повна вища.

Кваліфікаційна категорія - спеціаліст І категорії



Поради батькам:


  1. Завжди звертайте увагу на неправлення мовлення дитини, намагайтесь встановити причину (погане мовленнєве оточення, наявнісь патології ЛОР органів та багато інших).
  2. Виявлені на початковому етапі порушення мовлення легко і швидко виправляються.
  3. Відсутність звуків у мовленні дитини завжди призводить до їх заміни іншими - у легкомувипадку, до спотворення вже існуючих і міцному їх укріпленні - у складних випадках.
  4. Не намагайтесь виправляти спотворені звуки самостійно, якщо вичуєте їх більше місяця - вони вже закріпились міцно та потребують консультації з логопедом, а далі - виправлення.
  5. Якщо дитина розмовляє незрозуміло і зрозуміти її можете тільки ви (а буває і ви не можете) неодмінно звертайтесь за консультацією.
  6. Ніколи не лякайте дитину щодо її розмови - це створює страх, невпевненість і в подальшому призводить до неконтактності, недовірі і довгій роботі з логопедом.
  7. Стимулюйте дитину спілкуватися: під час прогулянки проговорюйте побачене - почутий спів пташок, завивання вітру взимку, плескіт води; розмовляйте з приводу прочитаної казки, побаченої телепередачі, мультфільму, випадку, який небезпечний і трапився нещодавно - пояснюйте усе, що цікавить малениких і допитливих і скоро, неодміно, ваша дитина здивує вас своїми можливостями: мислити,фантазувати, знаходити вихід із складного, для їх віку, становища, приймати рішення у різних ситуаціях, бути цікавим співрозмовником, уважним слухачем і комунікативно- творчою людиною у подальшому житті, що неодмінно допоможе їй досягти успіхів!

Як розвивати мовлення дитини


  1. Спілкуйтесь з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети, які оточують його.
  2. Збабачуйте словниковий запас малюка новими словами, пояснюючи їх.
  3. Розмовляйте з дитиною повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не сюсюкайте".
  4. Спонукайте дитину до мовлення, ставлячиїй запитання, поступово ускладнюйте їх.
  5. Коли малюк говорить, виправляйте йогомовленеві помилки лише після того, як він закінчить фразу.
  6. Багато читайте дитині, вчіть її переказувати, разом вчіть вірші, вчіть складати цікаві історії за картинками.
  7. Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук. Виконуйте вправи для пальчиків, малюйте олівцями і крейдою (не фломастерами), грайте в мозаїку.


Не забувайте хвалити дитину після кожного її успіху!

Що таке норма?
Малюки починають оволодівати мовою з самого народження. Чуючи ласкавий мамин голос, вони вже у 2-3 місяці пробують відповісти "гулінням", у 5-6 місяців починають лепетати, а в 8-9 місяців вимовляють перші нескладні слова. До кінця першогороку життя словниковий запас дитини складає - 5-20 слів. В 1,5-2 роки дитина починає розмовляти. З 1-2 рокіів має знати від 100-300 слів і будувати нескладні фрази (мама дай). До 3-х років словниковий запас збільшується в 3-4 рази. Малюк знає назви предметів, охоче розповідає, де він був і що бачив. Вимовляє всі звуки, крім сонорних (л, р) і шиплячих (ш, ж, ч). На 4-му році життя словниковий запас складає 1500-2000 слів. Дитина може переказати казку, описати враження з прогулянки. Не біда, якщо в цьому віці малюк плутає закінчення і ставить неправильний наголос. В кінці 5-го року дитина повинна чітко промовляти шиплячі і сонорні звуки; підбирати слова на заданий звук.

Формування і розвиток зв"язного мовлення дітей дошкільного віку


Для того, щоб попередити вади мовлення,необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують її в сім"ї, садочку.

  1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким. Правельне мовлення викличе такеж правельне мовлення у дитини.
  2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот,не дуже голосно, не поспішаючи, шкідливо розмовляти, коли відбувається вдих, захлинаючись і задихаючись.
  3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко засвідчує про підвищену збудженість слабкість нервової системи. Вона може призвести до заїкання.
  4. Оберігайте дитину від контактів з людьми, які заїкаються, спілкуючись з дорослимим чи ровесниками. які заїкаються, дитина починає відтворювати ті ж зупинки у своєму мовленні.
  5. Застерігайте малюка від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових, неспокійних дітей.
  6. Не навантажуйте мовлення дитини. Не вимагайте промовляти складні фрази. незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.
  7. Частіше читайте їй, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте й виправляйте, коли дитина говорить неправильно.
  8. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження.
  9. Не дозволяйте довго дивитись телевізор.
  10. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину, коли вона боїться.

При серйозному ставленні до цих заповідей, ви. батьки, зможете змінити побут в сім"ї, методи виховання дитини, зможете встановити правильні, здорові взаємовідносини між дитиною та оточуючими.

Сформованість зв"язного мовлення дошкільнят - кінцевий результат педагогів та батьків.
Дослідження показують: для того, щоб дитина раннього віку успішно оволоділа словом, вона має почути його багато разів, а щоб почала активно використовувати у власному мовленні, - ще більше. (70-90 р.). Дітям з мовленнєвими порушеннями треба повторювати нові слова набагато частіше.
Опанування речення - процес ще складніший. Якщо за нормальних умов діти починають складати речення приблизно у 2 роки, то в разі наявності мовленнєвих вад - після 3-4 років, а інколи після 5-ти. Батьки й педагоги мають бути особливо уважними до малят, бо саме на цьому етапі у дітей найчастіше виникає заїкування. До того ж слід пам"ятати, що кожний етап розвитку мовлення є підгрунтям для наступного.
На 5-6 рокх життя діти опановують ситуативне мовлення (конструювання речень в умовах конкретної ситуації).
Формуванню зв"язного мовлення сприяють вправи на формування навичок складання зв"язних розповідей, які проводяться з використанням схем-піктограм та опорних картинок. Такі прийоми роботи викликають у дошкільнят інтерес до словотворення, самостійного складання речень та розповідей.

Пам’ятка для батьків щодо дотримання режиму дня

1. Необхідно виділити спеціальні години для відвідування логопедичних занять і постійний час для самостійної домашньої роботи.

2. Харчування дитини повинно бути регулярним: від нього залежить стійкість рефлексів, що утворюються; порушення своєчасного та якісного харчування призводить до різкого зниження всіх захисних функцій організму, до нездатності боротися із зовнішніми шкідливими впливами.

3. Малюк повинен щодня ходити на прогулянку, бо через шкірні покриви, органи дихання й органи відчуттів на дитину добре впливають кліматичні, мете реологічні та природні фактори. Щоденні прогулянки, ігри на свіжому повітрі, спортивні розваги заспокоюють нервову систему, створюють емоційний підйом, бадьорий настрій; глибока передумова організму при цьому відбувається природно і просто; повітряні ванни нормалізують роботу серцево – судинної системи.

4. Важливим є сон, тривалість якого – 9 – 10 годин. Сон діє як охоронне гальмування кори головного мозку, він оберігає її нервові клітини від виснаження, сприяє постачанню поживних речовин, кисню і виведенню продуктів обміну, а також сприяє відновленню нормальних функцій нервових клітин кори головного мозку.

5. Перегляд телепередач – не більше однієї години на день. Не можна перевантажувати телепередачами дітей у вихідні дні.

6. Під час проходження логопедичних занять не рекомендуються ритмічні види спорту, пов’язані із значним м’язовим напруженням.

7. У режим дня необхідно ввести щоденну фізичну зарядку. Фізичні вправи розвивають м’язову систему, підсилюють роботу найважливіших життєвих органів – легенів і серця, підвищують обмін речовин, зміцнюють силу і моральний дух дитини, розвивають у неї координовані й точні рухи, допомагають позбутися скутості, сприяють вихованню в неї дисциплінованості і зібраності. Рекомендуються художня гімнастика, плавання, лижі, тобто такі види спорту, які координують рухи і нормалізують дихання. Проте дитина не повинна брати участь у змаганнях, оскільки вони провокують нервове напруження.

8. Не слід перевантажувати дитину заняттям музикою, іноземною мовою, тощо.Для досягнення здорового, плавного мовлення необхідно відмовитися від будь – яких додаткових навантажень.

9. Потрібно ставитися до дитини доброзичливо, терпляче, не застосовувати покарань, не вживати термін «заїкання». Батьки повинні мати витримку, терпіння, фактичність, а також уникати сімейних конфліктів, добре ставитися до своєї дитини; взаємовідносини між батьками повинні базуватися на довірі.

10. Необхідно усіляко підтримувати віру дитини в успіх. Робота над мовленням не завжди протікає рівно: трапляються зриви й невдачі. Ці невдачі, як правило, тимчасові, і тому дитину в такі моменти необхідно підтримати та запевнити в тому, що все буде добре.

Із перших же занять у дитини потрібно виховувати наполегливість, посидючість і бажання працювати над своїм мовленням.

Особистий приклад батьків відіграє велику роль у вихованні дитини й формуванні її характеру. Дітям властиво наслідувати вчинки дорослих. Необхідно змалечку особистим прикладом привчати дітей до правильної поведінки й правильного мовлення. Діти дуже чутливі до прояву уваги й інтересу до їхнього життя.

Можна багато чого добитися, здобувши довіру своєї дитини.

ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ ВДОМА


Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам'яті.

"Що ти почув?”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д. "Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула плескіт. "Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сім`ї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з інших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав. "Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: "Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: "Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом. "Ехо”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин). "Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки). "Слухаємо музику”. Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання

"Впіймай звук!”. Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні - "впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: - звук [а] серед у, у, а, у; - звук [а] серед о, а, і, о; - звук [і] серед и, е, і, и; - звук [с] серед л, н, с, п; - звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д. "Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади та-та-да - пі- пи - ат-от - па-па-ба - мі-ми - ум-ом ка-ка-га - ді-ди - іт-ит - ва-ва-фа - кі-ки - ек- єк "Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом: - мак, лак, так, бак; - тачка, качка, дачка; сік, вік, тік, бік; "Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук: - на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра; - на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра; - на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка. "Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: "о-о-о-осінь”, "о-о-о-окунь”, "о-о-о-овочі” - Оля, осінь, овочі, окунь - [о] - Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с] - - Аня, агрус, акула, автобус - [а] - Маша, мак, мама, сом - [м]

Ігри та вправи на розвиток дихання

"Забий м'яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним. "Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика. "Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб "літак” полетів вгору. "Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні. "Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук "ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук "п-п-п-п”.

Консультація для вихователів

Формування фонематичного сприймання у дітей дошкільного віку

Дослідження ряду психологів, педагогів, лінгвістів (Д.Б.Эльконіна, О.Р.Лурія, Д.Н.Богоявленського, Ф.А.Сохіна, А.Г.Тамбовцевої, Г.А.Тумакової та ін.) підтверджують, що елементарне усвідомлення фонетичних особливостей слова, що промовляється, впливає і на загальномовленнєвий розвиток дитини - на засвоєння граматичної будови, словника, артикуляції і дикції. Порушення фонематичного сприймання часто є первинним дефектом в складній структурі мовних порушень, впливає на подальший розвиток усного та писемного мовлення дитини. Фонематичне сприймання, є одним з базових ланок мовленнєвої діяльності, забезпечує і інші види психічної активності дитини: перцептивную, когнітивну, регулятивну діяльність та ін. за даними багатьох авторів, несформованість фонематичного сприйняття займає одне з перших місць серед причин, що призводять до навчальної дезадаптації дітей дошкільного та шкільного віку, що проявляється у вигляді стійких фонематических дисграфий, дислексий.

Недорозвиток фонематичних процесів може спричиняти вади звуковимови, порушувати нормальний розвиток письма і негативно впливати на розвиток лексичної та граматичної будови мовлення. Вади звуковимови з проявами недорозвитку фонематичного сприймання найбільш поширені у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку (Савченко М.А., Дьоміна І.П., Єфіменкова Л.М., Місаренко Н.Г., Фомічова М.В.). їх усунення полягає у постановці та автоматизації звуків, а також в одночасному розвитку спеціальних лінгвістичних здібностей - фонематичного сприймання, уявлення, аналізу та синтезу, бо без повноцінного сприймання фонем, без чіткого їх розрізнення неможливе їх вірне вимовляння, що у майбутньому спричиняє гальмування розвитку усіх сторін мовлення.

Поняття фонематичного сприймання

З самого раннього дитинства, дитина, що нормально розвивається, чує звуки оточуючого світу, бачить артикуляційні рухи дорослих і намагається їх наслідувати. При цьому дитина постійно стикається з різноманітністю звучання фонем рідної мови: одні і ті ж звуки зовсім по іншому вимовляються дорослими і дітьми, чоловіками і жінками. Кожна людина має індивідуальні особливості вимови звуків: один говорить тихо, інший – голосно; дитина вимовляю звуки дзвінким високим голосом, а дорослий чоловік – низьким, хриплим і т.д.

Індивідуальний варіант звучання фонем визначається не однією ознакою, а сукупність, що включають не лише компоненти, що чуються( шумові, частотні та висотні характеристики), але і зоровий образ, і рухові відчуття, що виникають при звуковикові. На думку Н.І.Жинкіна, до ознак звуку відносяться і самі процеси кодування, які відбуваються при переході сигналу від периферії нервової системи до центру.

У процесі сприймання мовлення і засвоєння чіткої звуковимови провідна роль належить слуху. Розрізняють біологічний слух і мовний або фонематичний. Біологічний слух допомагає нам чути звуки навколишнього світу, ним володіють всі живі істоти. Зміст слів, фраз і цілих повідомлень передається в усному мовленні за допомогою комбінацій звуків.

Фонематичне сприймання – це процес прийому, розрізнення звуків мовлення за фізичними та акустичними ознаками, розпізнавання у них загальних звукотипів ( фонем). Фонематичне сприймання лежить в основі розуміння мовлення та засвоєння мови.

Сприймання і розуміння мовлення здійснюється за допомогою мовного (фонематичного) слуху.

Фонематичний слух – це тонкий, систематизований слух, що дозволяє розрізняти і впізнавати фонеми рідної мови. Фонематичний слух є частиною фізіологічного слуху, що направлений на співвіднесення і зіставлення звуків, що чуються, з їх еталонами, які зберігаються в пам`яті людини.

Він починає розвиватися з самого народження дитини. Лунає мова, вона входить у життя дитини з перших годин її життя. Мати розмовляє з нею тоді, коли малюк ще не в змозі що-небудь сприйняти і зрозуміти, але мозок маленької людини володіє природженою підвищеною чутливістю до усної мови, яка зберігається протягом усього дошкільного дитинства. Спочатку це реакції на звукові сигнали, потім розрізнення інтонації і ритму. Поступово малюк починає вслухатися в слова, зіставляти їх звучання, намагатися повторювати їх, починає чути і розрізняти звуки рідної мови.

Розрізнення звуків мовлення, тобто фонематичний слух, є основою для розуміння того, що ми говоримо. При несформованості мовленнєвого звукорозрізнення дитина сприймає ( запам’ятовує, повторює, пише) не те, що їй сказали, а те, що вона почула ( іноді точно, а часом дуже приблизно). «Ліс» перетворюється в « лист» або «лиса». Особливо яскраво недостатність фонематичного слуху проявляється під час навчання читання та письма.

Значну роль у розвитку фонематичного сприймання відіграє лінгвістичний досвід дитини, її постійне спілкування з дорослим, зокрема, сприймання мовлення оточуючих дитину людей. Саме через слово, його семантику, з появою більш чітких та диференційованих артикуляційних навичок, удосконалення мовленнєвого слуху у дитини на початку 2р. життя починає формуватися фонематичне сприймання.

В поступовому розвитку фонематичного сприймання дитина починає із слухової диференціації далеких звуків ( наприклад, голосних – приголосних), потім переходить до розрізнення найтонших деталей звуків ( дзвінких – глухих чи м`яких – твердих приголосних). Подібність артикуляції останніх потребує від дитини загострення слухового сприймання і необхідності куруватися лише слухом. Отже, дитина починає з акустичної диференціації звуків, потім вмикається артикуляція, і нарешті, процес диференціації приголосних закінчується акустичним розрізненням Д.Б.Ельконін, Н.Х.Швачкін, С.Н.Ржевкін).

На основі даних Р.Є. Лєвіної можна виділити кілька етапів засвоєння фонематичної системи в онтогенезі.

1. Дофонематичний (домовний) етап. Від народження до шести місяців.

Відсутня диференціація звуків мови на слух. Слово сприймається глобально і пізнається по загальному звуковому "малюнку" з опорою на просодичні особливості (інтонаційні - ритмічні характеристики). Розуміння мови не розвинене.

2. Фонематичний (мовний) етап.

Початковий етап. Від шести місяців до двох років. Диференціюються контрастні фонеми. Активно розвивається розуміння. Критика до своєї і чужої мови знижена. Правильна і неправильна вимова не розрізняються. Звуковимовний бік мовлення спотворений .

Від двох до чотирьох років. Від двох до трьох років удосконалюються реакції дитини на немовні і мовні звуки. Розрізняються звуки відповідно до їх фонематичних ознак. Сенсорні еталони фонематичного сприймання ще не стабільні. Помічається різниця між правильною і неправильною звуковимовою. Звуковимова недосконала.

До чотирьох років. В нормі фонематичне сприймання і уявлення сформовані. Формується критика до власної мови. Дитина розрізняє на слух всі фонеми мови. Правильно вимовляється більшість фонем.

До п'яти років. Завершується процес спонтанного фонематичного розвитку. Сформовані диференційовані образи окремих слів і звуків. Дитина не тільки чує, але і правильно вимовляє всі звуки рідної мови.

Заключний етап. До шести - семи років настає усвідомлення звукового складу слова. Одне з найважливіших завдань у загальній системі навчання рідної мови в ДНЗ і в родині - це розвиток фонематичного сприйняття. Безперечним є взаємозв'язок розвитку фонематичного сприйняття не тільки з вимовою звуків, але і з лексико-граматичною будовою мовлення. При достатньому розвитку фонематичного слуху дитина набагато краще сприймає і розрізняє закінчення слів, відтворює складову структуру слова, виділяє прийменники в реченні, може розчленувати слово на звуки, що є основою звукового аналізу.

Несформованість фонематичних процесів і слухового сприймання призводить до численних помилок: - пропусків голосних букв: всять — висять, кмната — кімната, урожй — урожай; - пропусків приголосних букв: кімата — кімната, росина — рослина ; - пропусків складів і частин слова: стрки — стрілки; - заміни голосних: іду — їду, сесен — сосен, легкий — лєгкий; - заміни приголосних: дупи — дуби, хай — гай, бутинок — будинок; - перестановки букв і складів: вінко — вікно; - недописування букв і складів: чере — через; - нарощування слів зайвими буквами і складами: дітини — діти, сініг — сніг; - перекручування слів: пайщик; злитого написання кількох слів; - невміння визначати межі речення в тексті.

Роботу з розвитку фонематичного сприйняття необхідно проводити цілеспрямовано і поетапно.

Процес розвитку фонематичного сприйняття необхідно здійснювати в декілька етапів:

1.Робота над немовленнєвими звуками; 2.Розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, звукосполучень та слів; 3.Розрізнення слів, близьких за звуковим складом; 4.Диференціація складів; 5.Диференціація фонем; 6.Розвиток навичок звукового аналізу та синтезу. Розвиток фонематичного сприйняття доречно проводити в ігровій формі, з використанням ігрових прийомів. Це сприяє розвитку і підтримці інтересу дітей, активізації уваги та пам'яті, підвищенню працездатності та пізнавальної активності.

Робота над немовленнєвими звуками

На першому етапі спочатку дітям пропонують завдання на впізнавання, розрізнення і запам'ятовування немовних звуків (наприклад, побутові шуми, звуки вулиці, звуки природи, музичних інструментів, голоси тварин,). Ігри на розвиток слухової уваги та пам'яті сприяють тому, що дитина починає прислухатися до оточуючих звуків, у нього підвищується увага, поліпшується пам'ять, працездатність. Ігри цього етапу рекомендується починати з дітьми 1 молодшої групи.

«Де лунає звук?» - Закріплення слухової орієнтації. Одна дитина за вказівкою відтворює звук дзвіночком, брязкальцем, на барабані, інші діти слухають із закритими очима: а) показують рукою або поворотом голови напрям джерела звуку, потім відкривають очі для контролю; «Вгадай по звуку» - визначення предмета за характером звуку. На столі розкладені предмети: стакан з ложечкою, папір, тарілка з ложкою, ключі, ножиці, різні звучать іграшки. Дітям демонструються характерні для кожного предмету звучання, шуми: помішують ложечкою в склянці, гримлять ключами, шарудять папером і т. п., потім те ж проробляють за ширмою, а діти відгадують предмет, показуючи на нього рукою, або повторюючи точно таку ж дію , або називаючи його (за умови хорошого вимови даних слів) «Зроби так само». Мета та ж. На столі дерев'яні та металеві палички, стакан, чашка, кружка, всього п'ять-шість предметів. Вихователь вдаряє однією, потім іншою паличкою по предмету, дитина визначає предмет і послідовність застосування паличок. «Короб-коробок, подай голосок» - розрізнення близьких звучань, шумів. На столі п'ять-шість коробок однакової форми і кольору з горохом, різними крупами, дрібними камінчиками, піском. Зразки вмісту в них лежать на столі або зображені на картинках. Вихователь струшує коробки, відтворюючи звуки, потім переставляє їх місцями. Діти проводять ті ж дії. «Слухачам» Дітям пропонується посидіти тихо і постаратися зловити всі звуки, які пролунають у будинку: шелест паперу, відсування стільця, скрип дверей, цокання годинника та ін. Потім дитина по можливості називає їх. «Прикордонник» - визначення напряму шороху. Один з дітей - «прикордонник». Він стоїть в центрі кімнати і із за- в'язаними очима; повз нього на носочках обережно пробираються по черзі з різних боків діти - «вороги». «Прикордонник» на слух визначає напрямок руху «ворога» і загороджує йому дорогу рукою. «Хто так кричить?»-Впізнавання голосів тварин. Навчальний включає магнітофон із записом голосів тварин. Діти показують відповідні іграшки, самі наслідують голоси або називають тварин. «Дізнайсямузичнийінструмент» Дітям демонструється звучання кількох музичних інструментів. Потім відтворюються звуки за ширмою, діти називають, який музичний інструмент звучить. «Повтори і назви» Дітям пропонується запам'ятати і повторити в певній послідовності ряд звуків, що видаються предметами (стукіт кубиків, переливання води ...) за ширмою.

Розрізнення сили,темпу і тембру звучання сигналу.

Наступна група ігор спрямована на розрізнення сили, темпу і тембру звучання сигналу. «Швидко - повільно» На гучні, з інтервалами удари діти йдуть на зовнішній стороні стопи, як ведмеді, а на часті - біжать навшпиньки, немов мишки. «Знайди іграшку» - визначення сили звучання. Дитина шукає іграшку, заховану в кімнаті, діти ляскають в долоні: ​​при наближенні до потрібного місця плескіт стає голосніше, при віддаленні - тихіше. «Тихо - голосно» На тихі звуки (плескіт, удари в бубон, гру на фортепіано) діти виконують один вид рухів, а на гучні - інший. «Будь уважний» За інструкцією дорослого дитина виконує різні рухи, співвідносячи їх з різними звучаннями. На звук сопілочки - утримувати руки попереду, на звук свистка - опустити руки вниз, а на звук бубна - розвести їх в сторони.

Робота триває на матеріалі мовних звуків.

Дітей вчать розрізняти однакові слова, звукокомплекси і звуки, орієнтуючись на висоту, силу, тембр голосу і інтонацію. «Ритмічні малюнки» Діти відтворюють серію ударів або відстукують різні ритмічні малюнки. «Потяг» Діти визначають далеко чи близько йде потяг, в залежності від гучності звукового сигналу. «Хто кричить?» Дітям показують картинки із зображенням домашніх тварин та їх дитинчат: корови, телята, коні, лоша, кози, козенята, свині, поросятка. Дорослий вимовляє звуконаслідування то низьким голосом, то високим, а діти піднімають відповідну картинку.


Кiлькiсть переглядiв: 1870

Коментарi

  • Удовиченко Оксана Михайлівна

    2015-01-16 07:34:59

    Дуже вдячна вихователю-логопеду Поліщук Тетяні Володимиривні за таку сумлінну працю! Завдяки занням зусиллям Тетяни Володимирівни моя дитина досягла великих успіхів та подолала мовні проблеми. Тетяна Володимирівна фахівець з Великої літери!...